«Зоря» Луганськ.

У далекому 1923 році на Луганському паровозобудівному заводі імені Жовтневої революції була створена футбольна команда, що отримала назву «Металіст». А за рік до цього в Луганську було відкрито стадіон, на якому і отримала перше бойове хрещення молода команда.

До 1936 року «Металіст» бере участь в різних футбольних змаганнях регіонального значення, зокрема в першості Донецької області.

У 1936 році Луганськ був перейменований у Ворошиловград і, природно, паровозобудівний завод теж перейменували в Ворошиловградський паровозобудівний завод імені Жовтневої революції. На базі цього заводу було створено спортивне товариство «Дзержинець» в складі якого з'явилася однойменна футбольна команда, яка прийняла естафету від «Металіста». У цьому ж 1936 році молода команда дебютувала на турнірі команд другої групи і стала її бронзовим призером. На наступний рік, в 1937 році футболісти «дзержинці» - призери першості УРСР у другій групі, а в Кубку СРСР дійшли до чвертьфіналу. Через рік, в 1938 році дзержинці - вже чемпіони республіки з правом грати в групі «Б». Дебют команди на всесоюзній арені відбувся в 1939 році. Тоді футболісти «дзержинці» закінчили сезон на 16-му місці серед 24 команд - учасниць першості групи «Б».

Процес реформи у футболі, скорочував кількість команд в різних групах, зачепив і групу «Б». Група була скорочена до 14-ти команд. Луганська команда автоматично втратила представництво серед найсильніших команд країни, і в 1940 році їм довелося знову виступати в першій групі першості республіки. Таке зниження в класі призвело до того, що кращі гравці «дзержинці» стали йти в інші команди більш високого класу і як підсумок - лише 5-е місце в своїй групі серед восьми команд. А потім була війна.

Тільки в 1948 році на всеукраїнську арену повернувся знаменитий довоєнний «Дзержинець», який отримав місце в четвертій зоні першості УРСР. Команда посіла третє місце без права участі в фінальному турнірі.

У цьому ж році за постановою уряду в Ворошиловграді було створено спортивне товариство «Трудові резерви» і на його базі утворена однойменна футбольна команда, до складу якої увійшли кращі гравці обласного центру. Головним тренером нової команди став Михайло Єфремович Сухарєв - лівий захисник довоєнного "дзержинці". Очолювана ним команда в тому ж 1948 році зайняла друге місце на всесоюзній першості добровільного спортивного товариства "Трудові резерви" в Ростові. У сезоні 1949 року молоду команду включили в розіграш першості СРСР серед команд другої групи української зони, де вона зайняла 15-е місце.

У 1950 році була скасована друга група і "Трудові резерви" стали виступати в першій групі третьої зони першості УРСР. За тур до закінчення зональних змагань першої групи, резервісти достроково забезпечили собі перше місце в третій зоні і вихід у фінал першості республіки. Однак у фіналі вони програли, ставши срібними призерами першості республіки.

У цьому ж сезоні в першості УРСР серед команд другої групи виступала і команда паровозобудівного заводу «Дзержинець». Однак у фінал турніру дзержинці не потрапили.

Сезон 1951 був останнім футбольним сезоном для команди «Трудові резерви». Рішенням керівництва команда була розформована, і у всеукраїнських першостях доручено було виступати футболістам «дзержинці» - команді паровозобудівного заводу, яку включили в другу зону першої групи. Однак виступи команди були невдалі в 1954 «дзержинці» також не стало. Тривалий час ворошіловрадскій футбол перебував у тіні забуття.

У 1957 році терміновим порядком була відроджена команда «Трудові резерви», яку відразу ж включили в число команд класу «Б». Сезон 1958 року резервісти закінчили на 6-му місці серед 16 команд, наступний, сезон 1959 року - на четвертому, а в сезоні 1960 року і зовсім стали бронзовими призерами.

Перше коло сезону 1961 року, футболісти «Трудових резервів» завершили одноосібними лідерами, проте в другому колі розслабилися і поступилися завойовані в першому колі позиції. У сезоні 1962 року луганчани, ставши достроковими переможцями третьої зони класу «Б», взяли участь у фінальному турнірі і стали чемпіонами УРСР. Дорога до другої групи класу «А» чемпіонату СРСР була відкрита.

Дебютний виступ в новому ранзі вдало склалося у резервістів - вони посіли четверте місце.

Але повернемося трохи назад, в 1960 рік. Саме до цього року відноситься відродження команди тепловозобудівного заводу імені Жовтневої революції, яка в 1960 р стала чемпіоном Луганської області і спробувала в перехідних матчах завоювати право грати в класі "Б" чемпіонату СРСР, проте зазнала поразки. У 1963 році заводська футбольна команда, названа «Зорею», здобула перемогу в обласній першості і отримала-таки право в сезоні 1964 року брати участь у всесоюзних змаганнях в команді майстрів класу «Б».

10 квітня 1964 року Федерація футболу СРСР прийняла рішення про передачу команди "Трудові резерви" спортивному клубу Луганського тепловозобудівного заводу «Зоря». Таким чином, відбулося фактичне злиття двох луганських команд в одну. Отже, через 25 років, флагман вітчизняного тепловозобудування отримав право представляти найсильніший футбольний колектив Луганська на всесоюзній арені.

16 квітня 1964 на черговий матч чемпіонату вийшла вже об'єднана команда. Цей день, фактично, і є днем народження футбольної команди "Зоря".

У 1966 році футболісти «Зорі», посівши перше місце другої групи класу «А», в 1967 році вийшли в вищий дивізіон радянського футболу. Дебютний матч серед еліти луганська «Зоря» провела 2 квітня 1967 року. Перший суперник - московський «Спартак» - був обіграний луганчанами з рахунком 1: 0. В цьому ж році Зоряні завоювали «Приз Справедливої ​​гри», як сама коректна команда чемпіонату.

Кілька сезонів поспіль команда перебувала в середині турнірної таблиці, а в 1970 році посіла п'яте місце всесоюзного чемпіонату, розмістившись одразу ж за грандами радянського футболу. Відмінні виступи «Зорі» в наступному сезоні і на початку сезону 1972 роки дали право Зоряні за рішенням Федерації футболу СРСР представляти Радянський Союз в міжнародному розіграші "Кубка Індепенденса" (Кубок 150-річчя Незалежності Бразилії), заснованого Бразильської Конфедерацією спорту. Зарубіжні журналісти охрестили цей турнір "малим чемпіонатом світу", оскільки брали участь в ньому найсильніші національні збірні. Рішення це було прийнято тому, що основним гравцям збірних команд випало велике навантаження відповідальних міжнародних турнірів. Тому, в кінці червня 1972 року було відправлено на інший континент на той момент найкраща клубна команда Союзу, яка надягла футболки збірної СРСР. Зайнявши в своїй групі третє місце, "Зоря" закінчила на цьому свої офіційні міжнародні виступи, а Кубок вибороли господарі турніру.

У цьому ж, 1972 році, вперше в історії радянського футболу команда обласного центру, в даному випадку ворошиловградська «Зоря», стала Чемпіоном Радянського Союзу, завоювавши цей титул достроково. Перше місце в турнірній таблиці дозволило ворошиловградці восени 1973 року стартувати в розіграші найпрестижнішого європейського кубкового турніру - Кубка Європейських Чемпіонів. Перший раунд турніру луганчани виграли, проте в другому поєдинку другого раунду програли з мінімальним рахунком чехословацькому «Спартаку».

Невдачі в єврокубковому сезоні 1973 року продовжилися і в чемпіонаті - з першого місця ворошиловградці перебралися на скромне сьомий. Сезон 1974 року було взагалі провальним для команди Ворошиловграда - «Зоря» ледь не вилетіла з вищого дивізіону. А ось кубкові поєдинки їй вдалися. Зоряні дійшли до фіналу Кубка СРСР.

Наступні сезони (1975, 1976, 1977, 1978, 1979) видалися ще більш провальними для ворошиловградці, і в 1979 році команда «перебазувалася» в Першу лігу. Єдиним досягненням команди за цей період було потрапляння в півфінал (1977) Кубка СРСР.

Сезони, проведені Зоряні в Першому ешелоні (1980, 1981, 1982, 1983, 1984), не відрізнялися успіхами і в 1984, посівши останнє місце в Першій лізі, команда «вилетіла» у Другу. Лише в сезоні 1986 року ворошиловградської «Зорі» вдалося вийти з «низів» і стати чемпіоном України другої ліги, виграти перехідний турнір і отримати путівку в Першу лігу. Протягом наступних кількох сезонів гра ворошиловградці в Першій лізі великими успіхами не відрізнялася і місця вони займали відповідно до своїх виступів - за кордоном десятки.

У 1990 році в зв'язку з черговою реорганізацією футболу луганська "Зоря" разом з 9-ма іншими представниками України виявилася в Західній "буферної" зони і за підсумками турніру зайняла 7-е місце. У 1991 році, за тур до закінчення чемпіонату, «Зоря» знаходилася вже на першому місці.

10 вересня 1991 було прийнято рішення про проведення в 1992 році першого незалежного національного чемпіонату України в двох лігах. І «Зоря» разом з сімома іншими командами Західної зони отримала право в наступному сезоні виступати у вищій лізі українського чемпіонату.

У першому незалежному чемпіонаті, який відбувся в 1992 році, взяли участь 66 найсильніших команд республіки. Відповідно до рейтингу 1991 року ці фірми утворили три ліги: вищу, першу і перехідну. У вищій лізі команди були розбиті на дві групи по 10 команд у кожній. До неї увійшли: 6 представників колишньої союзної вищої ліги, 2 - першої, 9 - Західної "буферної" зони, 2 - призера першості української зони другої ліги і переможець Кубка України. За три останні команди з кожної групи за підсумками першого чемпіонату повинні були перейти в Першу лігу.

Перед початком першості фінансовий стан команди було настільки жалюгідним, що в пору було подумати про зняття з розіграшу. В черговий раз команда, яка принесла славу Луганську, виявилася нікому не потрібною в рідному місті. І ось тут-то на арену вийшов московський концерн "МАЛС", протягнуло потопаючої команді руку допомоги. А заодно і що додав "Зорі" свій логотип. Так що на перший свій матч першого незалежного чемпіонату України вийшла команда "Зоря-МАЛС". За підсумками експериментального сезону "Зоря-МАЛС" посіла підсумкове 12-е місце з 20 команд.

Так і животіла луганська команда (сезони 1992/1993, 1993/1994, 1995/1996), перебуваючи на межі переходу в лігу нижче. У 1996 році у команди з'явився новий господар - приватний підприємець Дмитро Макаренко і луганчани позбулися приставки «МАЛС», але це не врятувало команду від переходу в Першу лігу. Наступний сезон (1996/1997) був боротьбою за виживання команди в Першій лізі. Вижити не вдалося і в сезоні 1997/1998 луганська «Зоря» вже грала у Другій лізі. Лише в сезоні 2002/2003 Зоряні вдалося «видертися» наверх. Посівши перше місце в своїй лізі, команда отримала право на наступний сезон 2003/2004 виступати в Першій лізі. Три сезони (2003/2004, 2004/2005, 2005/2006) знадобилося команді, щоб стати чемпіонами Першої ліги і отримати місце у вищому футбольному дивізіоні країни, де вона грає і понині.

На сьогоднішній день до складу команди входять наступні гравці:

воротарі:

Юрій Мартищук, Ігор Шуховцев (обидва - Україна).

захисники:

Григорій Ярмаш, Максим Ковальов, Володимир Єзерський, Сергій Шевчук (усі - Україна), Даніель Аддо (Гана), Лукас Тесак (Словаччина).

півзахисники:

Олексій Полянський, Микита Каменюка, Артем Семененко, Вадим Мілько, Максим Білий, Дмитро Хомченовський (всі - Україна), Михайло Цакич (Сербія), Джаба Ліпартія (Грузія), Роман Ємельянов (Росія).

нападники:

Олександр Касьян, Руслан Фомін, Тарас Лазарович, Сергій Силюк (всі - Україна), Франк Мадоу (Франція), Паріт Джихані (Албанія).