Лев Борисович шигані торгує спортивною атрибутикою вже близько 20 років. Шапки і шарфи, значки та гуртки, китайські футболки з логотипами топових футбольних клубів і місцевих команд. Кореспондент «Гомельської правди» поцікавився у гомельського підприємця, як взимку йдуть продажі настільки специфічного товару ...

- Сьогодні ще жодного покупця не було, - сказав Лев Борисович. На Центральному ринку людей практично немає, а на годиннику вже пів на другу. - Іноді думаєш, а чи варто йти сюди заради одного проданого шарфика. Сидів би вдома за комп'ютером, в теплі. В хороший день якщо продаси товарів на 800 тисяч, чудово. Хоча в сильні морози днів десять не торгував. Так може проявитися для здоров'я. Для мене ж це більше хобі, а не заробіток. В молодості ще рвався б куди-небудь, крутився, а так пенсія є - і нормально. Взагалі, хочеш заробити, торгуй пуховиками. А у мене товар не ходовий, тому в Гомелі я один уболівальникам шарфи і майки продаю. Дружина допомагає на Прудковском ринку, але там продажу ще гірше, ніж у мене. Все-таки спальний район.

- Так може, варто було свого часу переключитися на пуховики?

- Раніше і приторговував різними дурницями: взуттям, куртками, радіотоварів. Але спортивною атрибутикою в Гомелі ніхто не займався, і я вирішив спробувати. Для Білорусі це було в новинку. Коли тільки хокейний «Гомель» утворився, ми були лідерами в цьому напрямку. Шарфи, шапки, светри ... На той момент ніхто в країні так не працював. До того ж я пов'язаний зі спортом: був інструктором в міськспорткомітету, вболіваю за наші гомельські команди. Раніше часто їздив на гостьові матчі, а зараз якщо і поїду, тільки на хокейний плей-офф. Взагалі, якби через торгівлі я не зміг дивитися футбол на стадіоні, то кинув би цю справу без роздумів. А так дружина залишається торгувати в наметі з атрибутикою, а я - на матч (сміється).

- Вам на зиму відпустку потрібно брати ...

- Знаєш, раніше у мене класно розходилися шарфи топових клубів, на кшталт «Челсі» або «Баварії». А цієї зими не хочуть брати ні шапки, ні шарфи. У січні - лютому торгівля ніколи особливо жваво не йшлося, але в цьому році ситуація зовсім нікудишня. Люди останнім часом взагалі ринок стороною обходять. Воліють отоварюватися в більш цивілізованих місцях.

- Натякаєте на торговий центр «Вікторія», який побудували в декількох метрах від вашого місця?

- З моїм товаром туди лізти марно. Тільки за оренду приміщення доведеться близько 7 мільйонів рублів на місяць викладати. А за місце на ринку я плачу близько 600 тисяч. Але і умови тут сам бачиш якісь. Один хлопець у нас на ринку з настанням зими шапками починає торгувати, а як тільки потеплішає, вже сонцезахисні окуляри продає. І завжди навколо натовпу відвідувачів. І з орендою в «Вікторії» у нього ніяких проблем не виникло.

- У Льодовому палаці вже не торгуєте?

- Хокейний клуб сам вирішив цим бізнесом зайнятися. Ну ось я, наприклад, шарфи за 80 тисяч продаю, а вони десь по Білорусі замовляють і реалізовують за вищою ціною. Та й торгівля там в порівнянні з футбольними матчами відверто слабка. На хокей в Гомелі, по суті, ходять одні й ті ж люди. Уже всі один одного знають, як одна сім'я. Кому там продавати? До того ж оренда в Льодовому істотно подорожчала.

- Найвигідніше місце - біля стадіону?

- Так. Добре, що клуб поки не виганяє. Директор каже, що після відкриття фірмового магазину ФК «Гомель» вони будуть продавати класичну, фірмову атрибутику, а мені, можливо, дозволять торгувати всім іншим, в тому числі і фанатськими варіантами. В принципі, це нормальний підхід. Але якщо доведеться виплачувати додаткові відсотки з продажу, то я просто піду з цього місця. Тому що будуть суцільні збитки.

- А чи не думали торгувати однієї лише атрибутикою гомельських клубів?

- Тоді мою скромну бізнесу відразу ж настане кирдик. Я виходжу в плюс тільки завдяки футболок з логотипами «Мілана», «Реала» та інших європейських клубів. А щоб поставити намет біля стадіону, потрібно платити податок за весь місяць одразу. Мені ж це місце тільки два рази в місяць потрібно: під час домашніх ігор «Гомеля». Добре хоч стадіон бере копійки за оренду асфальтного покриття. Але і я не заробляю на своє хобі шалені гроші.

- Коли в Гомель приїжджав «Ліверпуль», збірні Франції та Фінляндії, попит на атрибутику зростав?

- Звичайно. Шкода, не кожен місяць у нас гостюють гранди світового футболу (сміється). У іноземних уболівальників тоді користувалися популярністю сувенірні шарфи, випущені як раз до цих матчів. Пам'ятаю, навіть шотландці, які приїхали на «Сожскi карагод», набували у мене щось. Але в самі «хлібні» дні сюди підтягуються підприємці з інших міст, і конкуренція зростає.

- А де замовляєте товари?

- У Росії, Польщі, Китаї. В основному через знайомого гродненського підприємця. Він оптом замовляє великі партії майок, шарфів і іншої атрибутики. Це простіше, ніж самому їздити в Москву. Я йому віддаю ескіз, за ​​яким в невеликій польській фірмі зроблять, наприклад, сто майок або бейсболок з емблемою «Гомеля». Потім весь товар автобусом передадуть мені.

- Основні покупці - це молодь?

- Як правило, так. Якось білоруські діти збиралися в Італію на відпочинок і не знали, що подарувати приймаючій стороні. Їх батьки попросили мене вибрати сувеніри для італійців. Я кажу: «Візьміть у мене маєчки з емблемою футбольного клубу». Вони навідріз відмовлялися, але все ж вдалося вмовити. А по приїзді додому діти захоплено розповідали, як італійцям сподобалися презенти. Кажуть, днями ходили в цих майках. Екзотика! І це в футбольної країні, де є «Мілан», «Інтер», «Ювентус».

- Ваша прибуток залежить від результатів тих чи інших команд?

- Звичайно. Коли футбольний «Гомель» вилетів в першу лігу, я це відчув повною мірою. От минулого року атрибутика з емблемою клубу продавалася непогано, а значить, вболівальники вірили в команду. Подивимося, що буде в наступному сезоні. Коли гравець переходить в інший клуб і форма втрачає свою актуальність, я влаштовую розпродажі. Так, наприклад, майку «Барселони» з прізвищем GLEB, продаю досі ...

оригінал тексту

Фото: gp.by, champ.by